|
|
Панель інструментівІншими мовами
|
ЦиганиЦигани (самоназва — рома) — нащадки вихідців (під кінець І тисячоліття н. е.) з Північної Індії. 
Циганська мова належить до індійської групи індоєвропейських мов.
[ред.] Історія
Після виходу з Індії цигани спершу осіли в Західній Азії і жили переважно у східній частині Візантійської імперії; у 13-15 ст. розселилися по Європі. У Європі появу циганів вперше зафіксовано у хроніці угорського короля Андраша ІІ (1219). У Словаччині їхня поява відображена у хроніці Далиміла 1242 року. Але це були невеличкі групи циганів. Масова їх поява у Чехії відома з 1399 року, коли з Австрії прибули сікапу černy. В Угорщині цигани масово з'явился близько 1417 року, коли імператор Сигизмунд погодився видати їм охоронні грамоти. Вони прибули до Вестфалії, ганзейських міст, Швейцарії. 1419 року цигани перейшли кордони сучасної Франції, а у серпні 1427 року вперше з'явился біля брам Парижа, який перебував тоді в руках англійців. Їхній табір у Шатель-Сен-Дені протягом трьох тижнів приваблював цілі юрби допитливих. Перші згадки про циганів у португальських джерелах належать до XVI ст. Майже тоді ж вони з'явилися в Шотландії та Англії. Можливо, там вони привертали менше уваги, ніж на своїх попередніх стоянках, бо на Британських островах споконвіку жили кочівники «тінкери», спосіб життя яких багато в чому нагадував циганський. 8 квітня 1971 року в Лондоні відбувся установчий з'їзд Міжнародного союзу циганів, в якому взяли участь представники 30 країн (відтоді 8 квітня відзначають як Міжнародний день циган). Національний прапор циганів: верхня частина — синя (символізує небо), нижня — зелена (символізує траву), посередині — червоне колесо (символ вічної дороги). [ред.] ПоширеністьКількість циганів у світі припускають в межах 2-8 млн. Майже всі вони двомовні: знають свою мову і тієї країни, де оселилися. [ред.] Цигани в Україні
Вперше в Україні з'явилися у 15-16 ст. — спочатку в Бесарабії та в Криму. Перша письмова згадка про циган в Україні — 1501 рік (в охоронній грамоті, виданій великим литовським князем Олександром циганському ватажкові Василю). Назагал вони вели кочовий спосіб життя, взимку переважно жили по селах, звичайно на околицях. Традиційними зайняттями циганів були ремесла: ковальство, столярство, лоткарство, конярство і мандрівна торгівля; інші джерела їх заробітку — музика, співи і танці, також ворожіння. Дотримуються своїх професійних звичок, окремі групи обирають своїх «королів». Намагання Речі Посполитої і Російської Імперії призвичаїти їх до осілого способу життя не мали успіху. За релігією цигани на Наддніпрянщині були православні, в Галичині й на Закарпатті — греко-католики. За переписом 1926 р. в УСРР жило 13 000 циган (у тому ч. 2 500 у містах); у Криму їх було 1 300, на Північному Кавказі — 6 800. Усіх циган на українських етнічних землях (на 1926 р.) було бл. 20 000. За переписом 1970 р. в УРСР жило 30 100 циган (1959 — 28 000). Розселені по всіх областях України, але найбільше їх на Закарпатті, у Криму і Південній Бесарабії. Майже половина їх живе по містах. Лише 40 % циганів у містах вважають циганську мову рідною, у селах — 35 %; решта за рідну мову вважає українську, російську та румунську мови. За радянських часів влада намагалася змусити циганів до осілого життя (постанова 1926 року і указ Президії Верховної Ради СССР 1956 р.). Нині щораз більше циганів працює в сільському господарстві і промисловості, але й далі чимало їх тримається старих традицій. Цигани вирізняються своєрідним одягом, мають багатий фолкльор, зокрема, у ділянці народної поезії (особливо казки), музики, танцю. Циганські мотиви мали вплив на музику й літературу, зокрема, в Україні є вони в творчості Степана Руданського, Михайла Старицького, Миколи Гоголя, Івана Франка та ін. [ред.] Цигани в ЄС
Левова частина циганів в Євросоюзі опинилися там разом із його розширенням. Хвиля ж переселення циганів з центральної і східної Європи в західному напрямку почалася з 2004 року та досягла свого апогею після приєднання Румунії до ЄС у 2007 році. Тамтешні цигани їдуть до Італії, яка є найближчою до Балкан країною зі старої європейської сім'ї. Осінню 2007 року кількість таборів, що виросли довкола італійських міст досягла вже 340. Міністр внутрішніх справ Італії Джуліано Амато виступив у Сенаті з гострою промовою стосовно ситуації, що склалася:
Італійські політики стали одностайні в тому, що потрібно обмежити приплив циганів, оскільки є побоювання виникнення етнічних конфліктів. Мийники автомобільного скла, що силоміць нав'язують свої послуги, жебраки та грабіжники сьогодні в Італії творять образ цього народу в ЄС.[1] [ред.] Література
[ред.] Посилання
[ред.] Ресурси інтернету
|
