|
|
Панель інструментівІншими мовами
|
Християнство
Христия́нство (грец. Χριστιανισμός, лат. Christianismus) — найбільша світова монотеїстична релігія, заснована Ісусом Христом і на заповідях Якого вона базується. Назва релігії пов'язана з іменем Христос, що грецькою означає Помазанець, Месія. Головні засади християнського віровчення викладені у Новому Заповіті, який є Священною та центральною Книгою християн. Християнський Новий Заповіт є новим примиренням між Богом та між усіма людьми через Самопожертву Христа за їх гріхи, на відміну від Старого Заповіту, який був заповітом закону лише між євреями (вибраним народом на той час) та Богом через посередництво Мойсея. Християнство розглядається завершенням та сповненням обіцянок, що звіщалися великими юдейськими пророками у Старому Заповіті. Таким чином Старий та Новий Заповіт складають єдине ціле Біблію — джерело духовного живлення християн.
[ред.] ВіровченняХристия́нство — є віровченням про всезнаючого, всюдисущого та вічного Бога Творця неба і землі (Бога Отця Вседержителя), Його єдинородного несотворенного Сина — Господа Ісуса Христа (Бога Ісуса Христа), та Животворчого Святого Духа, що говорив через пророків (Бога Духа Святого), Їх Єдину Волю та Сутність у Святій Трійці. Центральне місце в християнстві займає втілення та зшестя на землю Сина Божого з метою спасіння людства від гріха жертівним Розп'яттям на Голгофі, Його Воскресіння, Вознесіння на Небо та Друге Пришестя судити усіх живих та мертвих людей. Християнство визнає існування світу видимого і світу невидимого (світу духовного), безсмертної людської душі та ангелів), визначає природу людини — її сотворення, гріхопадіння (перворідний гріх) та Викуплення Христом, її майбутню долю — воскресіння мертвих і страшний суд, її вічне блаженство (рай) або вічне прокляття (пекло). Віруючі послідовники цих догматів звуться християнами, беруть участь в видимому поклонінні Христу в церквах (місцях особливої присутності Бога) і духовному служінні цьому Богові через сповнення Його настанов, покаяння у випадку їх порушення, регулярно спілкуються з Ним через молитву. Сотні християн покидають світське життя і віддаляються в монастирі чи скити (див. ченці), щоби повністю посвятити себе служінню та хвалінню Христа. Християнство вчить, що метою людського життя є освячення людини, повернення до первинної природи, через обоження (грец. theosis) людини через причастя в Бозі Христі, завдяки Його Викупительній Самопожертві за людські гріхи. Особи, що досягли такого освячення, часто через мучеництво на взірець Христа і визначилися найвищими чеснотами християнської побожности, прославившись чудами, шануються у традиційному християнстві як святі. Детальніше дивіться: .jpg)
[ред.] Христос - центральна постать християнстваЦентром християнства є особа Ісуса Христа, який є однією з осіб Трійці — одночасно Сином Божим та Сином Людським. Головне у вчення християнства про боголюдину — Ісуса Христа, який прийняв страждання і смерть заради спокутування первородного гріха. [ред.] Догмати про гріхопадіння та спасіння людиниЗгідно з постулатами християнства, що базуються на Біблії, внаслідок першородного гріха, вчиненого Адамом та Євою, кожна людина є грішною, відтак смертною і підлягає засудженню Богом. Оскільки Бог любить світ та людей, він послав свого Сина, який, будучи безгрішним, своєю смертю на хресті викупив людей від належного їм покарання. Таким чином, спасіння досягається вірою в Ісуса Христа та прийняттям його жертви, а також покаянням — відверненням від гріхів та приведенням свого життя у відповідність з Божими заповідями. Детальніше дивіться: [ред.] Роль та значення Церкви
Християнська Церква об'єднує християн у святу спільноту, яка теж зветься Тілом Христовим чи Невістою Христа і розглядається як своєрідний Ноїв Ковчег, спасіння поза яким є неможливим. Через церкву передаються таїнства та благодать, вона ж уділяє хрещення (яке є духовним очищенням та оновленням у Христі) новим катехуменам. Роль духовного наставництва та годування виконує Святе Письмо, яке вважається за Слово Боже. Велику роль на земному шляху християнина до вічного блаженства відіграє Боже Провидіння.
[ред.] Історія християнства та християнські течіїВиникло в 1 столітті у східних провінціях Римської імперії в Палестині, яка серед християн та євреїв вважається за Святу Землю. Як фактично єдина географічно-адміністративна спільнота проіснувала приблизно до 484-го року. Хоча вже з кінця I століття в ній виникали різні секти, протистояння. Остаточний розкол Християнської Церкви на Східну (Православ'я) та Західну (Католицизм) відбувся 1054-го року. А 1517-го виник Протестантизм. На сьогоднішній день це три основні розгалуження в християнстві. На чолі Католицької Церкви стоїть римський єпископ — Папа Римський. Православ'я спершу мало 5 патріархів: римського, константинопольського, єрусалимського, антіохійського, александрійського. Згодом відбувся розкол з римською церквою, а також виділились нові патріархати (грузинський, московський, сербський, румунський та болгарський) та інші помісні церкви, що очолюються митрополитами або архієпископами (кіпрська, елладська, албанська, польська тощо). Усі помісні православні церкви, що утворюють Вселенську православну церкву, є рівними між собою, відрізняються лише за честю. На даний момент першим серед рівних вважається Константинопольський патріархат. Окрім канонічного Православ'я, існує ряд невизнаних православних церков, наприклад Українська Православна Церква Київського Патріархату, Македонська Православна Церква, старообрядці, Істинно-Руська Православна Церква (катакомбники)тощо. Від Православ'я слід відрізняти дохалкідонські церкви (Коптська, Вірменська, Ефіопська тощо), які не визнали рішень Халкідонського собору. Хоч у перекладі їх назв і використовується слово «Православна», але вони не належать до Вселенської Православної Церкви. Ці церкви довгий час вважалися монофізитськими (тобто єретичними стосовно Православ'я), але на сьогоднішній день вони практично повністю відійшли від монофізитства. Дохалкідонські церкви іноді звуть «східним християнством». Як єдиної Протестантської Церкви не існує. Ця течія представлена сотнями, тисячами Церков, з чисельністю від сотні членів до багатомільйонних спільнот. В цьому напрямі існують безліч течій зокрема: П'ятидесятники та Харизмати близько 400 - 500 млн. чол, Баптисти близько 120 млн. чол., Англікани, Кальвіністи різних напрямів, Лютерани, Адвентисти, та багато інших. Деякі релігійні течії, які вийшли з протестантизму і ідентифікують себе як християнські - Мормони, Муністи, Свідки Єгови не визнаються за такі конфесіями християнського світу через розбіжність у розумінні основоположних християнських доктрин (догмат Трійці, іншу христологію). Серед різних протестантських спільнот існують доктринальні розбіжності по ряду питань, наприклад щодо догмату приречення існують протилежні теологічні системи: кальвінізм і армініанство. [ред.] Сучасний стан
Існує також чисельна група людей, які звуть себе християнами лише формально, без будь якої глибокої віри в християнські догмати чи майбутню есхатологію, не беруть участі у видимому поклонінні Христу, трактуючи християнство скоріш, як традицію в якій вони народились і до якої вони формально належать. Загалом рівень віри та релігійного поклоніння серед тих хто приписує себе до християнської традиції суттєво коливається в залежності від переконань та знань особи, а також впливу суспільного середовища. В останні століття, в часи поширення матеріалістичного світогляду, в західному християнстві поширилась зневіра, щораз більше людей покидають церкву і займають позиції агностицизму або відвертого атеїзму. Це особливо стосується протестантських країн Європи (див. мапу праворуч). Останні десятиліття позначились також небувалим поширенням єресей та сект в християнстві, головне в лоні протестантизму. Тим не менше християнство залишається домінуючою світовою релігією, а на пострадянських теренах спостерігається видиме відродження ортодоксального східного християнства після 70 -літнього переслідування та скасування заборон його практикування атеїстичним комуністичним режимом. Насьогодні, загалом 2 106 962 000 в 238 країнах світу або 33 % населення Землі вважають себе християнами.
[ред.] Дивись також[ред.] Література
[ред.] Зовнішні посилання
|
