|
|
|
|
Стрілкове газове родовище
Стрілкове газове родовище — належить до Азовсько-Березанської нафтогазоносної області Південного нафтогазоносногу регіону України. Розташоване в півн. частині Арабатської стрілки і прилеглій частині Азовського моря в 25 км від м. Генічеськ. Тектонічна диспозиція — на зах. зануренні Азовського Валу Скіфської плити. Стрілкове підняття виявлене в 1953 р. сейсмічними роботами МВХ на Арабатській Стрілці у вигляді антиклінального перегину по відбиваючих горизонтах у відкладах палеогену. У 1963-1965 рр. сейсмічними, гравіметричними і електророзвідувальниим роботами вивчена лише західна перикліналь структури, більша частина якої знаходиться в акваторії Азовського моря. Пошукове і розвідувальне буріння велося з 1964 по 1969 рр. поздовж Арабатської стрілки. У 1964 р. в пошуковій свердловині №3 при вибої 1040 м у майкопських відкладах стався викид газу, для ліквідації якого була пробурена свердловина №5. При її випробуванні виявлено два продуктивних горизонти — VI i V. З першого (інтервал 527-540 м) приплив газу становив 70,8 тис. м³/добу через діафрагму діаметром 10 мм при буферному тиску 5,55 і пластовому — 5,77 МПа, з другого (інтервал 469,8-475,1 м) — 550 тис. м³/добу при пластовому тиску 4,84 і буферному — 4,68 МПа. У 1967-1969 і 1974 рр. морською сейсморозвідкою і гравіметрією вивчалася будова східної частини родовища. У 1973-1975 рр. тут з СПБУ "Сиваш" пробурено чотири розвідувальні свердловини. В свердловині №16 вперше одержано промисловий приплив з продуктивного горизонту IV. Дебіт газу з інтервалу 436-440 м сягав 136 м³/добу на діафрагмі діаметром 17,9 мм при пластовому тиску 4,7 і затрубному — 3,57 МПа. Всьго пробурено на суші 9 і в акваторії 4 пошукові і розвідувальні свердловини. Розвідка родовища завершеня в 1975 р. Запаси газу підраховувались у 1966, 1976 і 1992 рр. У геологічному розрізі родовища представлені карбонатно-теригенні утворення крейди, палеогену, нижнього міоцену, незгідно перекриті переважно глинисто-карбонатними породами середнього міоцену—антропогену. Загальна їх потужність понад 2600 м. У розрізі верхньої крейди на підставі визначень мікрофауни форамініфер встановлені турон-коньякський, сантонський та кампанський яруси. Сеноманський і маастрихтський виділяються загалом за літологічним складом та комплексу ГДС. У свердловині№7 на північному крилі складки пісковики маастрихту безпосередньо переходять у олігоміктові пісковики палеоцену. Утворення турону-кампану представлені переважно піскувато-алевритистими вапняками і мергелями. Максимальна розкрита потужність відкладів верхньої крейди на Стрілковій площі — 421 м. Потужність палеоценових утворень на західній перикліналі структури змінюється в межах 21-46 м, нижньо-середньоеоценових — 59-69 м, верхньоеоценових — 221-223 м. Майкопські відклади розчленовуються на батісіфоновий горизонт верхнього майкопу, верхньо- і нижньокарлеутський — середнього майкопу, остракодовий і планорбеловий — нижнього майкопу. Вони згідно залягають на верхньоеоценових відкладах, що підтверджується наявністю в їх підошві пачки глин, аналогічній розкритій на Слов'янській площі у свердловині №634, де знайдено перехідний комплекс форамініфер. Розріз майкопу складений переважно глинами з прошарками алевролітів, пісків і слабозцементованих пісковиків. Загальна потужність майкопських відкладів складає855-875 м. Стрілкова структура в палеогенових утвореннях є субширотною брахіантикліналлю. Довжина її по різних горизонтах олігоцену становить від 9 до 13 км, ширина 4-6 км, висота 25-50 м. Продуктивними є теригенні утворення середнього майкопу з поверхом газоносності понад 110 м. Газоносні три горизонти. Поклади пластові склепінні, пов'язані з трьома пісковиково-алевритовими пачками олігоцену (IV, V i VI). Половина промислових запасів газу родовища зосереджена у колекторах V горизонту, які мають високу пористість та проникність. Колектори теригенні порового і тріщинно-порового типів. Розробка родовища розпочалась у січні 1976 р. на Арабатській Стрілці трьома розвідувальними свердловинами (№№ 5, 10 і 14), а пізніше ще п'ятьма експлуатаційними (№№71, 72, 74, 75, 76). Свердловини №№ 78, 80, 81, 82 пробурені в акваторії з льодостійкої платформи у склепінній частині структури, введені в експлуатацію у 1981 р. Видобуток газу на її східній перикліналі здійснюється свердловинами №№ 83, 84, 85, 86 з 1983 р. Періодично в них обробляють колектори ПАР. На початковій стадії режим роботи пасток був газовий, пізніше він доповнився водонапірним. З введенням свердловин, пробурених з другої платформи, режим V продуктивного горизонту змінився на газовий, а IV i VI горизонтів — на водонапірний. Запаси газу початкові видобувні категорій А+В+С1 — 3085 млн. м³. Родовище перебуває на стадії стабільно падаючого видобутку з постійним фондом експлуатаційних свердловин. Всього видобуто 1662 млн. м³ газу (53,8% від початкових запасів). Обсяг відбору газу залежить від тиску в газопроводі Стрілка-Джанкой-Сімферополь. [ред.] Джерела
|
