Запуск першого супутника

Периший в світі штучний супутник Землі

Перший штучний супутник Землі був запущений на орбіту в СРСР 4 жовтня 1957 року. Кодове позначення супутника — ПС-1 (Простий Супутник-1). Запуск здійснювався з 5-го науково-дослідного полігону міністерства оборони СРСР «Тюра-Там» (що отримало згодом відкрите найменування космодром Байконур), за допомогою ракети-носія «Супутник» (Р-7).

Над створенням штучного супутника Землі на чолі з основоположником практичної космонавтики С. П. Корольовим працювали вчені М. В. Келдиш, М. К. Тихонравов, Н. З. Лідоренко, В. І. Лапко, Б. С. Чекунов и багато інших.

[ред.] Супутник

Корпус супутника складався з двох напівоболонок із стикувальними шпангоутами, сполученими між собою 36 болтами. Герметичність стику забезпечувала гумова прокладка. У верхній напівоболонці розташовувалися дві антени, кожен з двох штирів по 2,4 м і по 2,9 м. Зовні супутник виглядав як сфера, діаметром півметра, з чотирма антенами. На ньому було встановлено 2 радіопередавачі з джерелами живлення.

[ред.] Параметри польоту

• Початок польоту — 4 жовтня 1957 в 19:28:34 за Грінвицьким часом
• Закінчення польоту — 4 січня 1958
• Маса апарату — 83,6 кг
• Максимальний діаметр — 0,58 м
• Нахил орбіти — 65,1°
• Період звернення — 96,7 мин
• Перигей — 228 км
• Апогей — 947 км
• Кількість витків — 1440

[ред.] Історія запуску

Копія Р-7 у Москві на ВДНХ

Польоту першого супутника передувала титанічна робота радянських ракетних конструкторів на чолі з Сергієм Корольовим. Багато хто з них працював в «шарашках». Не зважаючи на це, вже в січні 1957 року Корольов направив доповідну записку в Раду Міністрів СРСР, де писав, що в квітні-червні 1957 року можуть бути підготовлені дві ракети в супутниковому варіанті, «і запущені відразу ж після перших вдалих пусків міжконтинентальної ракети». 21 серпня 1957 здійснено другий успішний запуск, через 6 днів ТАСС повідомило про створення в СРСР міжконтинентальної балістичної ракети, і Корольов впритул зайнявся підготовкою до космічного запуску. Його колективу потрібно було поспішати, адже того ж року в США також в планах стояв запуск першого штучного супутника.

Спочатку передбачалося запустити важкий супутник з низкою наукових приладів — об'єкт Д. Однако роботи по ньому затягувалися, і було вирішено розробити дуже простий апарат з двома радіомаяками для проведення траєкторних вимірювань, а важкий супутник полетить наступного, 1958 року, в травні. Діапазон передавачів простого супутника був вибраний так, щоб стеження за супутником могли здійснювати радіоаматори. Старання конструкторського бюро Корольова увінчалися успіхом. 4 жовтня в 22 години 28 хвилин 34 секунди за московським часом (19 годин 28 хвилин 34 секунди за Грінвичем) був здійснений успішний запуск. Через 295 секунд після старту ПС-1 і центральний блок ракети вагою 7,5 тонни були виведені на еліптичну орбіту заввишки в апогеї 947 км, в перигеї 288 км. На 314,5 секунді після старту відбулося відділення Супутника і він подав свій голос. «Біп! Біп!» — так звучали його позивні. На полігоні їх ловили 2 хвилини потім Супутник пішов за горизонт. Люди на космодромі вибігли на вулицю, кричали «Ура!», гойдали конструкторів і військових. І ще на першому витку прозвучало повідомлення ТАСС: «.В результаті великої напруженої роботи науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро створений перший в світі штучний супутник Землі.» Супутник літав 92 дні, до 4 січня 1958 року, зробивши 1440 обертів навколо Землі (близько 60 млн км), а його радіопередавачі працювали протягом двох тижнів після старту.

[ред.] Значення польоту

Офіційно «Супутник-1» як і «Супутник-2» Радянський Союз запускав відповідно до прийнятих на себе зобов'язань по Міжнародному Геофізичному Року. Супутник випромінював радіохвилі на двох частотах, це дозволяло вивчати верхні шари іоносфери, адже до запуску першого супутника можна було спостерігати тільки за віддзеркаленням радіохвиль від областей іоносфери, що лежали нижче за зону максимальної іонізації іоносферних шарів.

Але Супутник мав набагато більше політичне значення. Його політ побачив весь світ. Випромінюваний ним сигнал ловив будь-який радіоаматор в будь-якій точці земної кулі. І це йшло в розріз з американською пропагандою про сильну технічну відсталість Радянського Союзу. Взагалі запуск першого супутника завдав по престижу США великого удару. Буквально недавно американський уряд повідомив громадянам про створення досконалої системи ППО, і ось кожні півтори години над територією США пролітає невразливий радянський апарат. Багато американських газет заздалегідь передчували успіх США в космічній гонці, і ось «Нью-Йорк таймс» повідомляє: «90 відсотків розмов про штучні супутники Землі припадало на частку США. Як виявилось, 100 відсотків справи припало на Росію.». Запуск першого супутника США відбувся лише 1 лютого 1958 року, коли з другої спроби був запущений «Експлорер-1», масою в 10 разів менше ПС-1.

[ред.] Відзнака

Дата запуску вважається початком космічної ери людства, а в Росії оголошний як пам'ятний день Космічних військ. На честь цієї події в 1964 році в Москві на проспекті Миру, біля станції метро ВДНХ був споруджений 99-метровий обеліск «Завойовникам космосу» у вигляді злітаючої ракети, що залишає за собою вогненний шлейф. 4 жовтня 2007 року, в день 50-річчя запуску ПС-1, в місті Корольові відкрився пам'ятник першому штучному супутнику Землі.