|
|
Панель інструментівІншими мовами
|
Джонсон Ліндон
[ред.] Ранні рокиНародився 27 серпня 1908 р. біля Стоунволла в штаті Техас. Закінчив школу в Джонсон-ситі і Південно-західному педагогічному коледжі штату Техас в Сан-Маркосі. Викладав майстерність полеміки і риторики в школі імені Сема Х'юстона в Х'юстоні. [ред.] Політична кар'єраУ 1931 р. конгресмен Р. Клеберг запросив Ліндона Джонсона на посаду свого секретаря. У серпні 1935 Джонсон був призначений техаським уповноваженим національної адміністрації у справах молоді. У 1937 він був вибраний в палату представників США від 10-го виборчого округу Техасу. Джонсон отримав призначення у впливові комітети Конгресу і став активним поборником Нового курсу. У 1941 він почав свою першу кампанію по виборах в Сенат США. Не дивлячись на підтримку Рузвельта, в ході попередніх виборів Джонсон зайняв друге місце серед 29 претендентів. Він став в 1942 р. членом комітету палати представників у справах військово-морського флоту, а в 1947 - членом комітету з озброєних сил. Брав участь також в роботі спеціального комітету з військової політики і об'єднаного комітету з атомної енергії. У 1948 р. Джонсон був обраний у Сенат. Там він зблизився з впливовим демократом Р.Расселом з Джорджії, і отримав два призначення - у комітет з озброєних сил і комітет із зовнішньої торгівлі і торгівлі між штатами. У 1951 він був вибраний заступником лідера, а в 1955 - лідером демократів в Сенаті. У 1954 був переобраний в Сенат. У 1960 Джонсон вирішив балотуватися на пост президента від Демократичної партії. Він заявив свою кандидатуру 5 липня, за декілька днів до скликання національного конвенту партії. У першому турі первинних виборів він потерпів серйозну поразку, а в другому програв Джону Кеннеді і був призначений кандидатом у віце-президенти. Після перемоги Кеннеді на президентських виборах 1960 року Ліндон Джонсон вступив в повноваження віце-президента 20 січня 1961 р. [ред.] Період президентства
22 листопада 1963 р. Кеннеді був вбитий, і з цього дня Джонсон почав виконання обов'язків президента. Джонсон (що їхав в тому ж кортежі машин, що і президент) приступив до виконання обов'язків президента, принісши присягу на борту президентського літака 1, що стояв на аеродромі Далласа, безпосередньо перед вильотом до Вашингтона. [ред.] Внутрішня політикаОднією з перших ініціатив Джонсона було створення «Великого суспільства», в якому не буде бідності. Конгрес виділив на ці цілі близько мільярда доларів. У 1964 був прийнятий Акт про цивільні права, що знищив расову сегрегацію на Півдні США. Була заснована державна медична страховка (Medicare). На президентських виборах 1964 Джонсон із значною перевагою був вибраний Президентом США, не дивлячись на те, що Південь, невдоволений відміною сегрегації, вперше за 100 років голосував за республіканця - відомого «яструба» Холодної війни Баррі Голдуотера. Джонсон повторно вступив на посаду в січні 1965, менш ніж через 2 роки після смерті Кеннеді, тому мав право балотуватися і на наступний термін. У 1966 р. Джонсон добився вживання заходів по створенню «вчительського корпусу», програми житлових субсидій сім'ям, що мають потребу, програми «Зразкових міст», нових заходів боротьби із забрудненням води і повітря, програми будівництва покращуваних автомагістралей, збільшення виплат по соціальному страхуванню, нових заходів в області медичної і професійної реабілітації. Проте пізніше програма створення «Великого суспільства» була згорнута у зв'язку з початком війни у В'єтнамі. Під час другого терміну Джонсона знов почали загострюватися проблеми, пов'язані з правами чорношкірих американців. У серпні 1965 р. в негритянському районі Лос-Анджелеса сталися безлади, в результаті яких загинуло 35 чоловік. Влітку 1967 р. сталися найбільші виступи афроамериканского населення. У Ньюарке (штат Нью-Джерсі) загинули 26 осіб, в Детройті - 40. 4 квітня 1968 р. був вбитий лідер руху за цивільні права Мартін Лютер Кінг. Після цього в 125 містах, у тому числі і у Вашингтоні, почалися заворушення негритянського руху. Із-за втручання у війну у В'єтнамі перед осінніми виборами в Конгрес популярність Джонсона значно впала. [ред.] Зовнішня політикаГоловною подією періоду президентства Джонсона стала Війна у В'єтнамі. США підтримували уряд Південного В'єтнаму в його боротьбі з комуністичними партизанами НФВПВ, які, у свою чергу, користувалися підтримкою Північного В'єтнаму. У серпні 1964 року після двох інцидентів в Тонкинській затоці Джонсон наказав завдати у відповідь ударів з повітря по Північному В'єтнаму і добився прийняття Конгресом резолюції про підтримку будь-яких дій, які президент визнає необхідними для «відсічі нападу на озброєні сили США і запобігання подальшій агресії» в Південно-Східній Азії. У 1965 р. в рамках проголошеної «доктріни Джонсона» були направлені війська в Доміниканську Республіку. Сам Джонсон виправдав інтервенцію, стверджуючи, що комуністичні елементи намагалися узяти під контроль рух бунтівників. Влітку 1965 р. Джонсон прийняв рішення про збільшення американського контингенту у В'єтнамі. Чисельність американських озброєних сил у В'єтнамі збільшилася з 20 тисяч при Кеннеді до майже 540 тисяч до кінця президентського терміну Джонсона. У червні 1967 р. відбулася зустріч на вищому рівні президента Джонсона з радянським прем'єром О. Косигіним в Гласборо (штат Нью-Джерсі), що проклала дорогу до договору 1968 про нерозповсюдження ядерної зброї, затвердження якого президент добивався впродовж трьох років. 23 січня КНДР захопила поблизу своїх берегів американське судно-розвідник «Пуебло» з екіпажем з 82 чоловік. Тижнем пізніше партизани НФВПВ за підтримки північно-в'єтнамської армії почали так званий Тетський наступ, одночасно атаковав багато військових об'єктів і міста Південного В'єтнаму. Одне з найбільших міст країни Хюе було майже повністю захоплене, крім того, партизанам удалося проникнути на територію американського посольства в Сайгоні, що дістало широкий резонанс в засобах масової інформації США. Ця атака поставила під серйозний сумнів доповіді американських посадових осіб і воєначальників про успіхи, нібито досягнуті у В'єтнамі. Генерал Вільям Вестморленд, командувач американськими військами у В'єтнамі, запитав про додатковий напрям туди ще 206 тисяч солдатів. [ред.] Після президентстваУнаслідок своєї низької популярності Джонсон не став висувати свою кандидатуру на президентських виборах 1968 р. Перемогу на них отримав Річард Ніксон. 20 січня 1969 ріка прошла інавгурація Ніксона, після чого Джонсон відбув на своє ранчо в Техасі. Він пішов з великої політики, писав мемуари і інколи виступав з лекціями в Університеті штату Техас. Помер 22 січня 1973 р. в рідному місті Стоунволл від третього інфаркту, причиною якого стало тривале куріння. Вдова Джонсона Клодіа Алта (відома як «Леді Берд») Джонсон померла в 2007 році. На честь Джонсона названий космічний центр в Х'юстоні. 27 серпня - день народження Джонсона - в Техасі є вихідним вдень. [ред.] Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
