Герд фон Рундштедт

Герд фон Рундштедт Gerd von Rundstedt

Народився	12 грудня 1875 Ашерслебен Німеччина
Помер	24 лютого 1953 Ганновер Німеччина
Роки життя	24 листопада 1887 - 4 червня 1973
Приналежність	Німецька імперія Веймарська республіка Нацистська Німеччина
Служба/рід військ	Сухопутні війська
Роки служби	1892—1945
Звання	Генерал-фельдмаршал
Командування	Група армій «Південь»
Війни/битви	Перша світова війна: Битва на Марні (1914) Наступ на р. Нарев (Східний фронт), 1914 Друга світова війна: Операція Барбаросса, 1941 Захист "Атлантичного валу" Наступ в Арденнах, 1945
Нагороди	Лицарський хрест з листками дуба

Карл Рудольф Герд фон Рундштедт (нім. Gerd von Rundstedt, 12 грудня 1875 — 24 лютого 1953) — німецький фельдмаршал часів Другої світової війни. Командував крупними з'єднаннями в Європейських кампаніях. В початковій фазі операції «Барбаросса» командував групою армій «Південь». Помер від серцевого нападу.

[ред.] Молоді роки

Народився в місті Ашерслебені в Саксонії в аристократичній прусській сім'ї. У 12-річному віці був відданий у військове училище. Службу в армії почав 1892 році в чині молодшого офіцера. У 1902 році поступив в академію Генерального штабу. З 1907 по 1910 служив в Генеральному штабі, а потім на різних посадах в армії. Під час Першої світової війни брав участь в битві на Марні і в наступі на р. Нарев в Росії. Продовжував службу на різних штабних посадах. Закінчив війну в званні майора, начальником штабу 15-го корпусу у Франції.

Після війни в стотисячній армії Веймарськой Республіки кар'єрне зростання фон Рундштета йшло поволі і в 1932 році він був призначений командиром Третьої Піхотної Дивізії. Але незабаром його змусили залишити пост, коли Франц фон Папен проголосив військовий закон і наказав своїм солдатам вигнати нацистів з урядових установ. У 1938 році він подав у відставку, коли стало зрозуміло, що Гестапо обмовило Вернера фон Фрітша - головнокомандуючого німецької армії.

[ред.] Друга світова

У вересні 1939 року почалася війна і фон Рундштет був призваний в армію, щоб очолити групу армій "Південь" в ході успішного захоплення Польщі. Потім, на Західному фронті, він підтримував натиск "броньованого кулака" Манштейна у Французькій кампанії. В ході операції він командував сімома танковими дивізіями, трьома дивізіями моторизованої піхоти і тридцятьма п'ятьма звичайними піхотними дивізіями.

До 14 травня 1940 року броньовані дивізії Хайнца Гудеріана перетнули Мез і виконали величезний пролом у фронті союзників. Генерал фон Рундштет сумнівався в життєздатності цих військ без підтримки піхоти, і попросив затримати наступ. Ця затримка дозволила англійцям відвести війська до Дюнкерка. Потім Рундштет заборонив нападати на плацдарм Дюнкерка і таким чином дозволив англійцям евакуювати його. Такий поворот подій здивував всіх. Фон Рунштет та інші згодом стверджували, що рішення належало Гітлеру і було засноване на переконанні, що Великобританія легко прийме мирний договір, якщо він великодушно пощадить те, що залишилося від її експедиційного корпусу. Зараз неможливо дізнатися, що було на думці у Гітлера і хоча готовність до нерішучих поступок ставить в безвихідь, остаточне рішення належало Рундштету, оскільки Гітлер поставив його на чолі операції, в основному із-за нелояльності Франца Гальдера.

[ред.] Вторгнення в СССР

Не дивлячись на те, що Рундштедт із самого початку заперечував проти нападу на СCСР, він отримав командування групою армій «Південь». Група налічувала 43 німецьких дивізії (з них 5 — танкових) і 14 — румунських. Велику частину сил групи складала не моторизована піхота, тому її просування не було таким швидким, як у двох інших груп вермахту. Проте, арміям Рундштета супроводив успіх: вже на румунській межі було захоплено 150 тис. полонених, близько 2 тис. танків і 2 тис. пушок. На початку серпня в боях під Уманню їм вдалося оточити крупні сили Південного і Південно-західного фронтів Червоної армії. Було узято більше 100 тис. полонених, близько 300 танків і 800 гармат. У вересні війська Рундтета, за підтримки 2-ої танкової армії Гудеріана, перекинутої з московського напряму, оточили під Києвом основні сили Південно-західного фронту. У полон потрапило більше 660 тис. солдатів і офіцерів червоної армії, узято 884 танки і більше 3 тис. гармат. Після цього Рундштет повернув 1-у танкову армію Клейста на південний схід, в тил частинам Південного фронту, стримуючим просування 11-ої армії Манштейна в районі Мелітополя. 5 жовтня частини Клейста вийшли до Азовського моря коло Бердянська, узявши, таким чином 18-у армію Південного фронту в оточення. В результаті битви під с. Чернігівка, що закінчився 10 жовтня, частини Червоної Армії понесли важкі втрати. У полон потрапило близько 100 тис. чоловік. Командуючий 18-ої арімії генерал-лейтенант А. К. Смирнов загинув. Після чого 11-а армія змогла безперешкодно увійти до Криму і просунулася до Севастополя, проте узяти місто з ходу не вдалося. До початку листопада 1941 армії групи «Південь» зайняли всю Україну, Крим і Донбас. Рундштет вважав, що слід зупинитися до настання холодів. Проте Гітлер наполіг на продовженні наступу.

У листопаді фон Рундштедт переніс серцевий напад, але відмовився від госпіталізації, продовжив наступ і досяг Ростова-на-Дону 21 листопада. Контратака змусила німців відступити. Гітлер шаленів і замінив його генералом Вальтером фон Рейхенау.

[ред.] Західний фронт

Гітлер в березні 1942 року повернув фон Рундштедта на службу і знову призначив його командувачем окупаційними військами на заході. Там він (із запізненням) переконався, що на всьому Атлантичному побережжі не існувало фортифікаційних споруд. Тільки після того, як Ервін Роммель став підпорядкованим фон Рундштедта, почалися серйозні фортифікаційні роботи.