Іншими мовами

Матвієнко Анатолій Сергійович

Інші люди з прізвищем Матвієнко

Анато́лій Сергі́йович Матвіє́нко — український політик.

Зміст

[ред.] Біографія

Народився 22 березня 1953 р. м.Бершадь (Вінницька область) в сім'ї робітника. Українець. Батько - Сергій Кузьмович (1928), мати - Марія Павлівна (1928) - пенсіонери, дружина Ольга Василівна (1953) - доцент Київського лінґвістичного університету; сини Віктор і Павло.

У 1975 р. закінчив Львівський сільсько-господарський інститут, факультет механізації сільського господарства за спеціальністю інженер-механік.

У 1975-76 рр. - завідував гаражем, 1976-77 - працював головним механіком відділу механізації Бершадського районного міжколгоспного будівельного управління.

[ред.] Комсомольська юність

З 1977 - на комсомольській роботі. З грудня 1977 р. - 1-й секретар Бершадського РК ЛКСМУ. З 09.1980 - 2-й секретар, з 1983 - 1-й секретар Вінницького ОК ЛКСМУ. З 03.1985 - секретар ЦК ЛКСМУ. 10.1988-89 - аспірант кафедри економіки, Київський інститут політології та соціального управління. 1989-91 - 1-й секретар ЦК ЛКСМУ, член ЦК КПУ.

Народний депутат України 12(1) скликання від Бершадського виборчого округу №30, Вінницька область. Переміг вже в першому турі (з'явилося 97.6%, за 75.6%. 1 суперн. (Сидоренко М.Ф., колгосп, бригадир трактористів, 1-й тур - 21.7%). У парламенті очолив комісію у справах молоді (з 06.1990). У 1991 р. став Президентом Фонду міжнародного молодіжного співробітництва.

04.1993-02.96 - голова Політради партії Трудовий Конгрес України. В березні 1994 р. балотувався у народні депутати України у Бершадському виборчому окрузі №54 (Вінницька область). 1-й тур - 36.32%, 1 місце з 10 претендентів; 2-й тур - 47.44%, 1 місце з 2 претендентів, проте депутат так і не був обраний.З 07.1994 - голова, Фонд сприяння розвитку міст. України.

З 07.1995 - заступник голови об'єднання "Нова Україна". На установчому з'їзді Народно-демократичної партії (далі – НДП) у лютому 1996 році обраний її головою.

[ред.] Вінницька область

З 18 червня 1996 - виконувач обовязків голови, 31 серпня 1996 призначений керівником Вінницької облдержадміністрації. Призначення Матвієнка губернатором Вінничини, на перший погляд, важко з'ясовний крок Президента. Дійсно, з регіоном його зв'язує тільки місце народження, а до економіки Анатолій Сергійович взагалі не мав ніякого відношення. Передуючі призначенню тридцять років свого життя Матвієнко провів на комсомольській роботі і доріс до першого секретаря ЦК ЛКСМ України. До 1996 року він очолював Фонд підтримки розвитку мистецтв, паралельно був лідером Трудового конгресу України, а в лютому 1996 року став головою Народно-демократичної партії, що тільки що сформувалася. Очевидно тільки те, що не останню роль в цьому зіграв той факт, що Анатолій Сергійович подавав усіляку підтримку всім ідеям Презідента Л. Кучми щодо Конституції (затвердження якої мало ось-ось відбутися).

Очоливши виконавчу владу в регіоні, Матвієнко з властивою йому енергією почав розвивати і укріплювати "тили" новонародженої НДП. До кінця 1996 року партія вже повновладно правила бал на Вінничині. А спочатку 1997 року в структурі виконавчої влади регіону вдень з вогнем потрібно було шукати керівника – не члена НДП. Після двох місяців роботи в статусі виконуючого обов'язки, Матвієнко став повноправним керівником виконавчої влади в регіоні. Росла і розвивалася також і НДП – дітище Матвієнка, визначивши собі метою "партизацію вітчизняної бюрократії". З часом НДП вже мала своїх людей на ключових посадах в державі (Євген Кушнарьов – голова Адміністрації Президента України, Роман Безсмертний – представник Президента у Верховній Раді України, Валерій Пустовойтенко – міністр Кабінету Міністрів України і інші).

Підсиливши свої позиції, Матвієнко рішається на відкриту і вельми серйозну конфронтацію з Прем'єр-міністром України П. Лазаренком. Він неодноразово відзначає не тільки нездатність уряду вивести країну з кризи, але і зловживання як самого Прем'єра, так і деяких міністрів. При цьому Матвієнко ніколи не забував виразити повну підтримку курсу президента Л. Кучми (за винятком кадрової політики). У червні 1997 року Анатолій Сергійович заявив, що у випадку, якщо президент не ухвалить рішення про відставку прем'єра, він сам піде у відставку з посади голови Вінницької обладміністрації. Врешті-решт, НДП в серпні 1997 року змогла побачити в прем'єрському кріслі свого члена В. Пустовоїтенка.

На тлі такої бурхливої політичної діяльності в масштабах країни успіхи Матвієнка в рідній вінницькій вотчині в господарській сфері виглядали куди скромніше. Промисловість регіону простоювала. Збирання цукрового буряка зривалося (цукрова промисловість – основа економіки регіону). Отже, побудувавши могутню партійну структуру, Матвієнко, по суті, добився того, що свої численні біди населення Вінничини пов'язувало саме з НДП. Це не могло не відіб'ється на популярності партії в регіоні. На виборах 1998 року за НДП проголосувало лише 12,4% вінничан (для порівняння: за комуністів свої голоси віддали 24,9%, за блок селянської і соціалістичної партій – 19,7% виборців).

[ред.] Київська кар'єра

У березні 1998 року знову обраний народним депутатом від виборчий округ №17 (Вінницька область, з'явилося 77.7%, за 27.6%, 13 суперників), одночасно балотуючись за списками НДП (№2 в списку). Очолив фракцію НДП в Верховній Раді, працював в комітеті з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

У квітні 1998 року склав повноваження голови НДП, у липні - вийшов з партії і фракції, залишившись безпартійним депутатом.

Створив і в грудні 1999 р. очолив Українську народну партію "Собор". Був членом ради "Громадської ініціативи "Форум національного порятунку" (з 02.2001); представником Громадянського комітету захисту Конституції "Україна без Кучми" для ведення переговорів з представниками режиму.

Народний депутат України 4-го скликання . 04.2002-05.05 від блоку Ю.Тимошенко, №2 в списку. На час виборів: народний депутат України, член УНП "Собор". Уповноважений представник фракції Блоку Ю.Тимошенко (з 05.2002), голова Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з 06.2002). Склав депутатські повноваження 19 травня 2005.

20 квітня-21 вересня2005 - голова Ради Міністрів АР Крим. 11.2005-05.06 - заступник Глави, Секретаріат Президента України.

Народний депутат України 5-го скликання, обраний по багатомандатному загальнодержавному округу, Блок "Наша Україна": Політична партія "Народний Союз Наша Україна", Народний Рух України, Партія промисловців і підприємців України, Конгрес Українських Націоналістів, Українська республіканська партія "Собор", Партія Християнсько-Демократичний Союз, порядковий номер у списку 12. Дата набуття депутатських повноважень: 25 травня 2006 р, на час виборів: заступник Глави Секретаріату Президента України, член УРП "Собор".

Народний депутат України 6 скликання з 11.2007 від блоку "Наша Україна - Народна самооборона", №22 в списку. На час виборів: президент Інституту відкритої політики, голова УРП "Собор".

Почесна Грамота Президії ВР України (1988). Орден Святого архістратига Божого Михаїла (01.1999; УПЦ КП).

Захоплення: футбол, поезія.

[ред.] Ресурси інтернет

Попередник: Голови Вінницької облдержадміністрації
1996-1998
Наступник:
Мельник Микола Євтихійович
Чумак Микола Федорович

Śmieszne Opisy GG, Gadu Gadu Kawa Darmowe mp3 Pozycjonowanie stron Warszawa przykłady tworzyw sztucznych centralwings airline Bogaty student Filmowa Pobieralnia Karate, stepper, boks, yoga Pensjonaty Zakopane ogłoszenia nieruchomości Gadu Gadu Mieszkania Wrocław świat informacje bukmacherzy kick koparki Bułgaria wczasy Karaoke tani kredyt hipoteczny COOLsurf